Літня резиденція "Епоха тюльпанів" у Садабаді.

Кагытхане сьогодні є одним з найбільш густонаселених районів Стамбула, з численними станціями метро, бізнес-центрами та житловими будинками, що піднімаються вгору по схилах. Береги струмка, що впадає в Золотий Ріг, три століття тому були найвідомішим літнім садом міста. Цій долині, де були розташовані палаци, маєтки, мармурові канали та водоспади, було дано назву Садабад, що означає "благодатне, процвітаюче місце". Цей текст розповідає про літній маєток епохи тюльпанів з точки зору культури та архітектурної історії, а потім показує, де сьогодні в Кагытхане можна знайти його сліди. Від лугів Кагытхане до епохи тюльпанів.

Історія цієї долини починається задовго до палацу. Згідно з Ісламською енциклопедією, у візантійський період струмок називався Барбісос, а свою назву він отримав у османський період від розташованих тут паперових фабрик. З часів правління Сулеймана Величного луги Кагытхане стали одним з улюблених місць відпочинку для жителів Стамбула. Євлія Челебі пише, що тут ювеліри та ковальські майстри розбивали табори, де відпочивали та проводили зустрічі, пов'язані з їхньою професією. Тут випасали коней, що належали до палацу, а навесні жителі міста виходили сюди на свіже повітря. Ранні будівлі в долині також датуються цим періодом. Пороховий завод, заснований Баязидом II і перебудований Сулейманом, фонтан і маєток Імрахор, побудовані наприкінці 16 століття, а також маєток, збудований Мурадом IV для Юсуфа Хана в Еміргуне, є першими відомими спорудами. Але перетворення, яке дало назву долині, відбулося на початку 18 століття, за правління Ахмеда III та його великого візиря, Невшехерлі Дамада Ібрагіма Паші. Після підписання Парофчанського мирного договору у 1718 році настав період миру, і в Стамбулі почалося активне будівництво палаців, маєтків, садів і фонтанів. Історик Ахмет Рефік у своїй роботі, опублікованій у газеті у 1913 році, а згодом виданій у вигляді книги, назвав цей період "Епохою тюльпанів", і ця назва прижилася. Улітку 1722 року русло струмка було переплановано.

Згідно з інформацією, наданою Ісламською енциклопедією, літній бенкет, який Дамада Ібрагім Паша влаштував у 1717 році в Кагытхане, сподобався султану, і він вирішив облаштувати тут маєток. У 1722 році для Ахмед видав указ у вересні 1722 року, який передбачав висадження 450 дерев – дубів, лип, беріз, грабів і каштанів – з гір Йорус, з їхніми коренями, і транспортування їх кораблями до Каґітхане. Частина саду отримала назву Хюсрев-абад. Досі тривають дискусії щодо джерела архітектурного впливу. Поширена думка полягає в тому, що сади та палаци, які бачив у 1720 році під час поїздки до Парижа посол Двадцятивосьмому Челебі Мехмед Ефенді – Версаль, Фонтенбло та Марлі – стали зразком. Однак архітектор і науковець Седад Хаккі Ельдем у своїй роботі 1977 року стверджував, що ці споруди практично не мають спільного з французькою палацовою архітектурою. Інші дослідники вказують на зв'язок з палацом Чігіль Сютюн в Ісфахані. Важливо зазначити: Сад Сад-і Абад не був копією жодного конкретного місця, а був результатом поєднання османських традицій садівництва з новими ідеями. Відпочинок у Сад-і Абад:

Палац швидко став центром заміських маєтків і садів. Державним чиновникам надавалися ділянки вздовж річки, заохочувалося будівництво маєтків. За даними Каґітханського округу, протягом восьми років на двох схилах, від палацу до Золотого Рогу, було збудовано 173 маєтки; згідно з інформацією, наданою TDV (Türk Dil Kurumu – Турецьке мовне товариство), посилаючись на Челебізаде Асим Ефенді, між Сад-і Абад і Барутхане (порохові склади) було близько 170 маєтків. У джерелах згадуються такі назви для цих споруд: Каср-і Ченан (Палац Радості), Каср-і Нешат (Палац Задоволення), Чешме-і Нур (Джерело Світла), Кованли Кюпрю (Міст з арками), Бязик Кюпрю (Білий міст). Розваги не обмежувалися стінами палацу. У вихідні дні люди також приїжджали у долину; приїжджали на позолочених каретах, на човнах, прикрашених квітами, з Золотого Рогу, і кожен, залежно від свого статусу, відпочивав у різних куточках. Цей відпочинок називали "відвідуванням Сад-і Абад". Згідно з інформацією TDV, з'явилися традиційні змагання з плавання на Золотому Розі. Вдень проводилися змагання з джиґіт, бігу та боротьби, вночі – розмови про свято та тюльпани, музичні вистави, а іноді тут приймали іноземних послів. Згідно з інформацією з Вікіпедії Три палаци, одна адміністративна будівля.

Коли сьогодні говорять про "Садабадський палац", насправді маються на увазі три будівлі, збудовані одна за одною на одному й тому ж місці. Перша з них – палац епохи тюльпанів, збудований у 1722 році. У 1809 році султан II Махмуд зніс старий палац і наказав збудувати новий. За даними Турецької енциклопедії (TDV), архітектором другого палацу був Крікор Аміра Баліян; будівництво, за даними адміністрації району Кагыхане, тривало до 1816 року. Згідно зі статтею TDV про Кагыхане, у 1814 році, під час святкування Новруз, султан з гаремом кілька днів перебував тут, а в наступні роки в долині продовжували проводити бенкети та церемонії. Після того, як султан Абдулхамід II зійшов на престол, у 1862-1863 роках він зніс палац II Махмуда і наказав збудувати на його місці двоповерховий палац "Чальянан", збудований у західному стилі, архітекторами якого були Саркіс і Агоп Баліани. Той самий султан у 1863 році, після повернення з подорожі до Єгипту, влаштував бенкет для солдатів і іноземних дипломатів у Кагыхане, а в 1867 році відкрив для громадськості парк, що прилягав до палацу. У 1893 році султан II Абдулхамід наказав збудувати монументальну фонтанну комплексну споруду на лузі в Кагыхане; також було збудовано невеликий палац на території полігона, де випробовували зброю, привезену з Німеччини. Двадцяте століття не пощадило долину. Після Першої світової війни історичні будівлі, що залишилися без догляду, зникали одна за одною. Згідно з інформацією адміністрації, "Чадр-Кошкю", розташований біля річки, був зруйнований у 1940 році через обвал старого дуба, третій палац був знесений у 1943 році, а на його місці в 1952 році було збудовано військову школу. У цій самій будівлі з 1998 року розташована адміністрація муніципалітету Кагыхане. Палац "Полігон" був знесений у 1956 році для будівництва газової станції; зараз на цьому місці знаходиться автопарк. Після масової міграції в 1950-х роках уздовж річки виникла густа забудова, а промислові викиди протягом багатьох років стали серйозною проблемою для річки.

"Садабад" у поезії.

Будівлі були зруйновані, але "Садабад" продовжував жити в літературі. Згідно з TDV, першим твором, У районі, де колись протікала річка, очищена та відновлена в 1990-х роках, зараз розташований газонний парк і пішохідна доріжка. Русло, де колись знаходився комплекс Cedvel-i Sim, також знаходиться в цій місцевості. Найкращий спосіб відчути колишній масштаб долини – це почати прогулянку від будівлі муніципалітету і спуститися вздовж річки в напрямку затоки Золотий Ріг. Якщо подивитися на схили, можна побачити, як на місці колишніх садів, що займали обидва береги, зараз стоять житлові будинки. Згідно з інформацією, наданою адміністрацією району Кагитхане, мечеть Садабад, яка має ту ж назву, була побудована в період правління Абдулхаміда II і, будучи частиною палацового комплексу, була зруйнована та відбудована, тому отримала також назву мечеті Азізіє. Ця споруда є одним із збережених свідчень колишньої величі Садабада. На місці колишнього павільйону Імрахор зараз розташований житловий комплекс.

Практичні поради:
Найкращий спосіб дістатися до Кагитхане – це метро M7; станція метро, що знаходиться в районі, називається "Кагитхане". Через те, що на деяких ділянках лінії метро періодично курсують поїзди з інтервалами, перевіряйте актуальний розклад на сайті Metro İstanbul.
Згідно з інформацією з Вікіпедії, ділянка річки, яка була відновлена та перейменована на Cedvel-i Sim, має приблизно кілометр довжини і є рівною пішохідною зоною.
Як розповідають джерела, справжня пора для відвідування Садабада – це весна; знання про те, що розваги починаються з свята Хідрелез і проходять у тіні бузкових дерев, зробить вашу прогулянку ще більш значущою.
Перед відвідуванням рекомендується ознайомитися зі статтями про Садабад і Кагитхане в Ісламській енциклопедії TDV, щоб легше уявити, де колись знаходилися старі будівлі, а зараз – сучасні вулиці.
Актуальну інформацію про умови відвідування відкритого простору біля будівлі муніципалітету можна отримати в муніципалітеті Кагитхане.

Джерела:

• TDV İslam Ansiklopedisi, Sadabad, https://islamansiklopedisi.org.tr/sadabad
• TDV İslam Ansiklopedisi, Kağıthane, https://islamansiklopedisi.org.tr/kagithane
• Kağıthane Kaymakamlığı, Sadabad Sarayları, https://www.kagithane.gov.tr/sadabad-saraylari
• S. Dilek Yalçın Çelik, Eski Şiirin Rüzgarıyla'da Lale Devri ve Dönemin Ruhu, Türkoloji Dergisi 18/1 (2011), https://dergipark.org.tr/tr/download/article-file/649006
• Vikipedi, Birinci Sad