Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити
Radar Türkiye

Три види мистецтва на папері: ебру, каліграфія та ілюмінація в Стамбулі.

Коли ви стоїте перед вишуканою каліграфічною роботою, ви насправді бачите результат роботи трьох різних майстрів. Текст у центрі був написаний каліграфом за допомогою тростинного пера. Тонку, витончену рамку, що оточує текст, прикрашену золотим декором, створив художник-декоратор.

Radar TürkiyeRadar Türkiye24 Eylül 202662
Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Три види мистецтва на папері: ебру, каліграфія та ілюмінація в Стамбулі.

Коли ви стоїте перед витонченим твором мистецтва, ви насправді бачите результат роботи трьох різних майстрів. Текст, написаний каліграфом, виконаний за допомогою тростинного пера. Вишукану рамку, прикрашену золотом, створив художник-декоратор. Зовнішній, багатокольоровий край часто є ебру – папір, на якому унікальний візерунок створюється на поверхні води, і його неможливо повторити. В Османському Стамбулі ці три види мистецтва часто зустрічалися в одному середовищі, в руках одних і тих же майстрів, на одних і тих же сторінках. Цей текст має на меті занурити вас у світ цих мистецтв. Спочатку ми розглянемо ебру, потім каліграфію та, нарешті, мистецтво декорування. Потім ми розповімо, де в Стамбулі ви можете побачити ці мистецтва сьогодні, де знаходяться сліди роботи різних майстрів і з чого почати, якщо ви захочете спробувати себе в цих видах мистецтва. Два з них включені до Списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Ебру було включено до цього списку в 2014 році, а каліграфія – в 2021 році. Три мистецтва – один аркуш.

Спільним для цих трьох видів мистецтва є книга. Рукописна книга або окремий аркуш часто створювалися завдяки зусиллям багатьох майстрів. Каліграф писав текст, художник-декоратор прикрашав заголовки, поля сторінок і міжрядкові проміжки, а книга обкладалася папером з ебру. У "Ісламській енциклопедії" Турецької дитячої організації (TDV) згадуються місця, де використовувався папір з ебру, зокрема, обкладинки рукописних книг, прикраси аркушів і полів. У тому ж енциклопедії стаття про декорування розповідає про те, що це мистецтво використовувалося в широкому спектрі, від Коранів до царських указів, від "хілій" (опис пророка) до "муракка" (альбом каліграфії). Тому, коли ви підходите до вітрини в музеї, корисно розглядати аркуш не як один твір, а як багатошарову конструкцію. Спочатку зверніть увагу на текст, потім на золото, що його оточує, і, нарешті, на кольоровий папір по краях. Коли ви починаєте розрізняти роботу трьох різних ремесел на одному аркуші, колекції починають розповідати інші історії. Цікавленняся тим, коли був написаний аркуш, в якому стилі він прикрашений і чому саме цей колір був обраний для поля, перетворює відвідування музею з простого проходження коридором у читання книги сторінка за сторінкою. Малювання на поверхні води.

Ебру, як визначається в "Ісламській енциклопедії" TDV, – це мистецтво створення візерунків на папері шляхом розпилення фарб на поверхні води, а Ебру, у визначенні ЮНЕСКО, згадується як природна кислота.

  • Пінзель. Виготовляється шляхом обертання волосся коня навколо дерев'яної палички і використовується для розпилення фарби на воду.
  • Гребінець. Тонкі та товсті металеві стержні, які формують візерунок. Гребінець, що складається з металевих зубців, розташованих на відстані один від одного на дерев'яній основі, є інструментом для ебру з використанням гребенця. Процес такий: фарби, до яких додано клей, розпилюються пензлем на поверхню води. Згідно з поясненням в енциклопедії, кожен новий колір, залежно від кількості доданого клею, витісняє попередні, створюючи місце для себе. Таким чином, порядок кольорів і кількість клею визначають, як буде формуватися візерунок. Потім за допомогою гребенця або іншого інструменту створюється візерунок, папір обережно опускається на поверхню, візерунок переноситься на папір, папір піднімається і сушиться в тіні. Візерунок, створений на воді, переноситься лише на один аркуш паперу, і той самий ебру неможливо повторити. Тому кожен аркуш ебру є унікальним. Натомість, добре підготовлена поверхня води з клеєм може дати приблизно шістсот аркушів паперу. Ці два факти визначають день майстра ебру: вода довговічна, а візерунок – одноразовий. У 2014 році ЮНЕСКО включила ебру до Списку нематеріальної культурної спадщини. У визначенні списку підкреслюється, що це мистецтво передається від майстра до учня, усно та практично, і що освоєння основних навичок займає щонайменше два роки. Серед візерунків згадуються квіти, листя, орнаменти та геометричні форми, а також нагадується, що ебру традиційно використовується для декорування книг. У визначенні також зазначено, що ебру є традицією, відкритою для всіх, незалежно від віку, статі чи походження.

Від "Батал" до "Квіткового ебру".

Ебру має власну термінологію. Різновиди отримують назви залежно від того, як розпилюється фарба та чим і як взаємодіють з поверхнею води. Основні різновиди, згадані в Ісламській енциклопедії:

  • "Батал" ебру. Фарби розпилюються рівномірно, втручання майстра мінімальне. Це основна форма ебру, і це візерунок, який спочатку вивчають учні.
  • "Гельгіт" або "Трафарет". Металевий стрижень рухається по поверхні різкими рухами вгору та вниз.
  • "Шал". Стрижень обертається нерегулярними, круговими рухами.
  • У 1646 році в Римі було опубліковано видання на цьому папері, з часом техніка поширилася в Німеччину, Францію, Італію та Великобританію. У англійській версії, зареєстрованій ЮНЕСКО, назва мистецтва все ще вказується як "марблінг", тобто "інкрустація".

Мистецтво каліграфії:

Каліграфія – це красиве письмо, що виникло з арабських літер і стало самостійним мистецтвом в ісламській цивілізації. Опис каліграфії, внесений ЮНЕСКО до списку у 2021 році, добре відображає суть цього мистецтва. Каліграфія – це традиція письма, в якій літери пишуться вимірювано та пропорційно, з урахуванням певних естетичних цінностей. Ключовим словом тут є "вимір". Розмір, ширина та співвідношення літер регулюються правилами. У "Ісламській енциклопедії Турецької Діамантської спілки" зазначено, що правила пропорційного письма вперше були сформульовані Ібн Мукле (помер у 940 році). Красиве письмо – це результат багаторічної дисципліни, а не інтуїції. У класичній каліграфії існує шість основних стилів, які називаються "аклям-і сітте". У "Ісламській енциклопедії Турецької Діамантської спілки" зазначено, що найбільш розвиненою формою цих стилів є творчість Якут аль-Мустасімі (помер у 1299 році).

* **Сулюс:** Це стиль, який найкраще підходить для демонстрації мистецтва завдяки своїм округлим і витонченим літерам. Каліграфи називають його "матір'ю каліграфії".
* **Несіх:** Цей стиль віддає перевагу у довгих текстах, особливо при написанні книг, оскільки він добре підходить для розміщення рядків.
* **Мухаккак і Рейхані:** Це стилі, в яких переважають прямі лінії, і вони використовувалися для написання Корану до 16-го століття.
* **Теўкі та Ріка:** Це стилі, які використовувалися для офіційної кореспонденції в перші століття Османської імперії. До них додаються інші стилі, що розвинулися в Османській імперії.
* **Талік:** Завдяки своїй тонкій та вигнутій формі, цей стиль використовувався в літературних творах та диванах.
* **Дівані:** Цей стиль був сформований наприкінці 15-го століття для офіційної кореспонденції. Його більш витончена, декоративна та велична форма, відома як "джелі дівані", з'явилася в Стамбулі в 16-му столітті і використовувалася у найвищих рівнях урядової кореспонденції.
* **Джелі:** Це не окремий стиль, а скоріше міра. Великим шрифтом, який використовується на стінах мечетей і на кам'яних Документ, що видається викладачем, називається "іззаетнаме", і лише після отримання цього документа студент може підписувати свої роботи. Підпис часто починається зі слова "кетебе", що означає "написав", тому процес підписування також називають "нанесенням кетебе". Визначення ЮНЕСКО підкреслює, що каліграфи передають знання, майстерність і цінності через систему учнівства. Коли ви помічаєте невеликий підпис у кутку роботи, ви знаєте, що за цим підписом століття наполегливої праці. Каліграфи Стамбула.

"Коран був зісланий у Хіджазі, читався в Єгипті та написаний у Стамбулі". Ця фраза, яка також згадується в статті про каліграфію в Ісламській енциклопедії TDV, підсумовує роль Стамбула в мистецтві каліграфії. Знання кількох імен полегшує читання робіт, які ви бачите в музеях і мечетях.

  • Шейх Хамдулла (пом. 1520). Народився в Амасії. Став другом султана Баязида II під час його перебування в статусі принца, а після того, як Баязид зійшов на престол, був призначений секретарем і викладачем при дворі. Він розвинув стиль Якута, створивши власний шлях і вважається засновником османської школи каліграфії. Він був також майстерним лучником і був призначений шейхом в ордені лучників в Окмейдані.
  • Ахмед Шемседдін Карахісарі (пом. 1556). Великий каліграф епохи Сулеймана. Він написав напис на куполі мечеті Сулейманіє ще за життя. Великий коран, який він написав для Сулеймана, зберігається в музеї Топкапи.
  • Хасан Челебі. Прийомний син Карахісарі. Відомий витонченими написів, висічених у камені в мечетях Сулейманіє та Селіміє в Едірне.
  • Хафіз Осман (1642-1698). Він переосмислив стиль Шейха Хамдулли, створивши власний шлях, названий його іменем. Його роботи, зокрема "хіля", сьогодні виставляються в музеї каліграфії в Бейазіті.
  • Мустафа Раким (пом. 1826). Він досяг вершини в стилях "сульус" і "джелі сулюс". У історії тугру (державного печатки) існує поділ на період до Ракима і період після Ракима, оскільки він реформував тугру.
  • Казаскер Мустафа Іззет Ефенді (1801-1876). Він був і каліграфом, і композитором. Величезні роботи, які він створив для Айя-Софії, є його творами.
  • Самі Ефенді (пом. 1912). Він додав новий подих стилю Ракима, завдяки своїй майстерності в стилі "джелі".
  • Ось переклад турецького тексту українською мовою:

Спочатку папір, який використовуватиметься для роботи, готується за допомогою захисного шару, що називається "ахар". Залежно від техніки, використовуються різні назви. Техніка, при якій золото наноситься тонкими, затіненими мазками, називається "халкарі", а техніка, при якій золотий порошок посипається на папір, – "зерефшан". Мотиви є своєрідним алфавітом. Група "хатай" включає стилізовані листя та квіти, а також "пенче" (кігті) та бутони троянд. Також часто зустрічаються мотиви, такі як "румі", "булут" та "чінтемані". Здатність розпізнавати ці мотиви на одній сторінці може дати уявлення про те, до якого періоду належить ця сторінка. Епохи османської мініатюри також можна відрізнити одна від одної. У енциклопедії окремо описуються різні стилі: стиль "баба наккаш", який став помітним за часів султана Фатіха, стиль "саз", розроблений Шахкулу в першій половині 16-го століття, та "сернаккаш" Кара Мемі, який у період правління султана Кануні привносив на сторінки напівстилізовані зображення квітів, таких як тюльпани, гвоздики та троянди. У 18-му столітті набув популярності стиль, названий на честь Алі Ускюдарі. У 18-му та 19-му століттях, під впливом європейського рококо, на сторінки почали потрапляти великі букети квітів. Коли ви бачите тюльпан Кара Мемі поруч з букетом у стилі рококо в музеї, ви також бачите, як змінювалися смаки Стамбула протягом двох століть.
Де можна побачити ці роботи в музеях?

У Стамбулі є три музеї, де можна побачити ці три види мистецтва. Оскільки експозиції в цих музеях можуть змінюватися, перед відвідуванням варто переглянути їхні офіційні веб-сайти. Турецький та ісламський музей (Türk ve İslam Eserleri Müzesi) розташований у палаці Ібрагім-паші, біля Іподрому в районі Султанахмет. Музей вперше відкрився в 1914 році в будівлі притулку при комплексі Сулейманіє, а в 1983 році був перенесений до своєї поточної будівлі. Будівля була реставрована в 2012 році, а музей був знову відкритий у 2014 році, у рік свого сторіччя, з новою експозицією. У музеї представлені килими, рукописи, вироби з дерева, каменю, скла, металу та кераміки, а також етнографічні розділи. Згідно з інформацією, наданою губернаторством Стамбула, серед рукописів виставлено перший турецький переклад Музей був закритий з 2012 року через реставрацію. Згідно з оголошенням муніципалітету Фатіх, він знову відкрився для відвідувачів 7 травня 2026 року. За інформацією, що з'явилася в пресі, там експонується близько двохсот творів з колекції, що налічує понад три тисячі експонатів. Серед них – роботи каліграфів, твори імператорів та хільї Хафіза Османа. Найдавнішим експонатом колекції є коран у стилі куфі, датований 9-м і 10-м століттями, який згадується в Ісламській енциклопедії. Будівля також відома як "Медиресе з басейном" через басейн на подвір'ї.

Написи на стінах мечетей:

Щоб побачити каліграфію в Стамбулі, не обов'язково відвідувати музей. Мечеті міста – це, по суті, велика виставка, де на камені та стінах представлені численні роботи. У мечеті Сулейманіє підніміть голову, щоб побачити напис на куполі, який, за Ісламською енциклопедією, був написаний Ахмедом Карахісарі за його життя. Згодом, коли напис почав руйнуватися, його було відновлено Абдулфеттахом Ефенді в стилі ракім. Таким чином, у рядку, який ви бачите сьогодні, є внесок двох різних століть. Написи, витесані в камені в мечеті, приписуються Хасану Челебі, учень Карахісарі. У мечеті Айя-Софія великі круглі таблиці, що висять під куполом на стінах, є роботами Казадкера Мустафи Іzzet Ефенді. За інформацією з турецької Вікіпедії, їхній діаметр становить близько 7,6 метрів, і вони вважаються найбільшими таблицями, створеними до своєї епохи. Напис на купольному поясі також належить йому. Ви можете знайти сліди Казадкера і в районі Бейазід. Коли ви виходите з Музею каліграфії, зверніть увагу на напис у стилі талі, що знаходиться над монументальними воротами Університету Стамбула – це також його робота. За тією ж інформацією, роботи Казадкера також знаходяться на вході до мечеті Нусретіє, в мечеті Хірка-і Шеріф, в палаці Долмабахче та в скарбниці палацу Топкапи.

Відвідуючи мечеті, будьте уважні до етикету. У час молитви уникайте відвідувань, одягайте одяг, що закриває плечі та коліна, жінки повинні покривати голову, знімайте взуття при вході та намагайтеся не шуміти всередині. Краще трохи постояти у внутрішньому дворі або біля входу, щоб прочитати написи та таблички, ніж турбувати тих, хто молиться.

Слідами каліграфів в Ускюдар:

Дво Стоячи на подвір'ї нової мечеті Валіде, подумайте про те, що протягом сорока років ви щодня входили цими дверима, і це дозволить вам по-іншому поглянути на вишуканий ебру.

Для тих, хто не хоче просто спостерігати за цими видами мистецтва, найдоступнішим державним ресурсом в Стамбулі є навчальний заклад Istanbul Büyükşehir Belediyesi, відомий як ISMEK. У цьому закладі є програми з усіх трьох видів мистецтва. Згідно з інформацією на сторінках курсів, програми включають:

* **Ебру (початковий рівень):** Використовуються спеціальні фарби, пісок та пензлі з кінського волосся. Викладаються техніки: баттал, гелгіт, тараklı, шаль, бюльбюль ювасы, кумлу, кілчіklı та хатіп. Можуть подавати заявки особи віком від 16 років. Прийом відбувається після співбесіди.
* **Ебру (просунутий рівень):** На основі техніки ебру вивчаються традиційні квіткові візерунки, такі як хатіп, аккасе, тюльпан, ромашка та муракка. Прийом відбувається на основі вступного іспиту та співбесіди.
* **Тезхіп (початковий рівень):** Вивчаються фарби та матеріали, що використовуються в тезхіп, а також правила створення візерунків та композицій. Прийом відбувається після вступного іспиту та співбесіди. Матеріали надаються студентами.
* **Хюсн-і Хат (початковий рівень):** Розповідається про історію каліграфії, види шрифтів та відомих турецьких каліграфів. Починається вивчення написання літер та текстів. Програма включає такі стилі, як ріка, сулюс, талік, дівані, челі дівані та куфі.

На сторінках курсів зазначено, що ці програми передбачають 256 годин навчання, а після завершення надається відповідний документ. Кількість відкритих центрів може змінюватися від району до району та від семестру до семестру. Одним з таких центрів є Sanat ve Tasarım Okulu в Ускюдар. Для отримання інформації про дати реєстрації та кількість місць, відвідайте офіційний веб-сайт закладу.

Ось ще одне застереження від ЮНЕСКО: для освоєння базових навичок в ебру потрібно щонайменше два роки. Перші роботи, створені на цьому шляху, можуть мати дефекти – це неминуче.

**Що потрібно знати перед відвідуванням:**

Ось кілька практичних порад для дня, присвяченого цим видам мистецтва:

* Ви можете відвідати район Султанахмет та Бейязід за один день. Вранці відвідайте Турецький та ісламський музей мистецтв, потім прогуляйтеся вулицею Діванйолу або проїдьте трамваєм T1 до Бейязід, а вдень відвідайте Музей мистецтв каліграфії та Джерела:

Коментарі

0/1000

Напишіть перший коментар