Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити
Radar Türkiye

Килими Іспара: Ткацтво, що відображає місто.

Коли згадують Іспара, одразу приходять на думку два слова: троянди та килими. Троянди наповнюють місто ароматом навесні, а килими визначають ритм життя в оселях, майстернях і на ринках протягом усього року.

Radar TürkiyeRadar Türkiye4 Kasım 2026
Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Килими Іспара: Ткацтво, що відображає місто.

Іспарта – це місто, про яке одразу згадуються два слова: троянди та килими. Троянди наповнюють місто ароматом навесні, а килими визначають ритм життя будинків, майстерень і ринків протягом усього року. У цій статті ми розглянемо історію іспартських килимів, спираючись на офіційні документи та наукові дослідження. Нашим провідником будуть стаття про Іспарту в Ісламській енциклопедії (TDV), сертифікат географічної познаки від Турецького відомства патентів і торгових марок, а також дві рецензовані статті, що вивчають промисловість міста. Спочатку ми розглянемо традиції ткацтва, що передували килимарству, потім – розвиток торгівлі в місті, появу фабрики пряжі та роки зростання кількості ткацьких верстатів. Нарешті, ми опишемо розміри зареєстрованого "Інка Ісфарта" та розповімо, як людина, яка приїжджає до міста, може познайомитися з цією спадщиною.

**Килими – не єдине ткацтво**

Зв'язок Іспарти з ткацтвом набагато давніший, ніж з килимарством. У Ісламській енциклопедії (TDV) зазначено, що у XVI та XVII століттях тонкі бавовняні тканини відігравали важливу роль у торгівлі міста. Ці тканини, виготовлені в Іспарті, поставлялися до Стамбула, а також до портів на Дунаї, до Польщі, Трансильванії та Угорщини. У місті також існувала фабрика для фарбування тканин. Згідно з тим же джерелом, яке посилається на звіти за 1883 та 1885 роки, в місті було 108 магазинів, що продавали тканини, та 101 магазин, що займався виробництвом текстильних виробів. Таким чином, коли Іспарта перейшла до виробництва килимів, вже існувала певна база знань та навичок у виробництві пряжі, фарбуванні та ткацтві. У сільській місцевості головною традицією було виробництво простих тканин. У дослідженні, опублікованому в журналі "Akdeniz Sanat", дослідники з Університету ім. Сулеймана Деміреля зазначають, що до появи килимарства в Іспарті було дуже поширене виробництво простих тканин. На ручних верстатах виготовлялися килими з тонкої шерсті, мішки та тканини для штанів. Згідно з цією статтею, у регіоні виробництво простих тканин, таких як "cicim", "zili" та "sumak", хоча і зменшилося, але продовжується і сьогодні. Найбільш поширені місця виробництва цих тканин – це села, де традиційно проживають кочівники, а ткацтво зазвичай займають у зимові місяці, коли сільськогосподарські роботи припиняються. У таких районах, як Гьонен, Кечіборлу, Сютчюлер, Шаркікараагач, Ак Вовна тварин використовувалася для пряжі, нитки фарбувалися натуральними барвниками, і з цих ниток виготовлялися килими. У журналі ARIŞ робота Önder Küçükerman та Jülide Edirne показує іншу сторону медалі. У 1890-х роках торговці почали вимагати європейські мотиви замість традиційних візерунків і кольорів. Цей попит збільшив комерційні можливості для килимів Західної Анатолії, але водночас зменшив унікальність місцевих мотивів.

**Вовняна фабрика та якість "Ісфахан"**

У перші роки Турецької Республіки найбільшою потребою для килимоткацтва була високоякісна вовняна пряжа. У "Ісламській енциклопедії" TDV зазначено, що фабрика вовняної пряжі, заснована в 1924 році, сприяла розвитку виробництва килимів, зробивши Ісфахан символом цієї галузі. У роботі, опублікованій в журналі ARIŞ, йдеться про те, що фабрика була заснована за підтримки місцевих підприємців з Ісфахана. У тій самій статті, посилаючись на джерело 1938 року, зазначено, що килими з Ісфахана стали відомі як "якість Ісфахан" завдяки близько 900 вузлів на квадратний метр. Ця репутація поширилася на сусідні провінції. Згідно з тією ж статтею, у місті Буджак провінції Бурдур, у містах Бейшехір, Караман та Акчашехір провінції Конья, у містах Дінар та Сандикли провінції Афйон та в місті Денізлі виготовлялися килими, подібні до ісфаханських. "Ісламська енциклопедія" TDV також описує міське середовище того часу. Килимові майстерні були зосереджені на півдні міста, вздовж обох берегів річки, а найпрестижніші райони були розташовані навколо осі, що з'єднувала цей старий промисловий район з центром міста. Навіть напрямок розширення міста був пов'язаний з килимоткацтвом. У енциклопедії зазначено, що офіси, що займалися торгівлею килимів і олією, були розташовані в центрі міста, а назви таких районів, як Халікен, свідчать про важливість цих двох галузей у міському житті.

**Роки зростання кількості верстатів**

Зростання не було лінійним. Згідно зі статтею в журналі "Академічний погляд", у 1927 році в центрі міста, у формі невеликого домашнього виробництва, 48 підприємств, що займалися виробництвом килимів, забезпечували роботу 1774 людини. Економічна криза 1929 року також зачепила килимоткацтво, і в 1930 році обсяг виробництва зменшився до 30 000 квадратних метрів. У відповідь на це, в Фабрика, ринок килимів та школа

Дослідження, присвячене місту Аріш, розповідає про те, як у 1943 році фабрика з виробництва килимів перейшла у власність держави і протягом багатьох років виконувала функцію школи для сучасного ручного килимарства. У 1972 році фабрика була перенесена на нову територію за межами міста. Тут було створено архів зразків, вироблялися якісні вовняні нитки, а також відправлялися ескізи та нитки до майстерень у багатьох регіонах Анатолії. У 2008 році діяльність фабрики було припинено. Згідно з дослідженням, на території колишньої фабрики, в результаті співпраці з Середземноморським університетом, було відкрито професійний коледж килимарства. Те саме дослідження розповідає про ринок килимів у місті. Будівля під назвою "Палац килимів" була найбільшою у регіоні біржею килимів. У внутрішньому дворі був організований відкритий ринок, а навколо розташовувалися продавці килимів і килимових ниток, художники, які створювали ескізи, та малі підприємства галузі. Згідно з дослідженням, цей ринок активно працював у певні дні тижня до 1990-х років і був місцем, де покупці могли знайти вироби ручної роботи з Анатолії. Розміри зареєстрованого килима

Сьогодні килим Іспара має офіційний статус. У реєстрі Турецького відомства патентів і торгових марок килим "Інце Іспара (Хасгюль)" зареєстрований як номер 21. Зареєструвало його муніципалітет Іспара, а марка була опублікована в офіційній газеті в 1996 році та зареєстрована в 1997 році. Ця реєстрація є найстарішим географічним індикатором, зареєстрованим від імені Іспара. Оскільки це географічний індикатор, географічні межі – це Туреччина, тобто назва килима пов'язана з Іспара, а його розміри вказані в документі. Технічні характеристики, зазначені в документі, показують, як визначається тонкий килим. Якість вказана як 38x38, а щільність – 1444 вузли на квадратний дециметр. Вузол – турецький, тобто подвійний. Висота ворсу – від п'яти до семи міліметрів. Нитки ворсу – вовна, а нитки основи та утоку – бавовна. Загальна вага матеріалів на квадратний метр – 5450 грамів. У документі чітко зазначено, що використання географічної назви для килимів, які не відповідають цим характеристикам, заборонено. Різниця між "майже дев'ятьма сотнями" вузлів у 1938 році та 1444 вузлами сьогодні нагадує про те, що репутація килима Іспара ґрунтується не на одному фік Перед плануванням візиту, перевірте актуальну інформацію про музей на його офіційному сайті.

Практичні поради:

Якщо ви плануєте придбати килим, розміри, зазначені в сертифікаті, є хорошим орієнтиром. Огляньте зворотну сторону килима. Вузли повинні бути щільними, рівними та розташованими на однаковій відстані один від одного. На задній стороні мають бути чітко видні окремі вузли. Ви можете запитати у продавця, чи відповідає якість килима, який пропонується під назвою "Іспарта", характеристикам, зазначеним у сертифікаті. Вовна у вузлах і бавовна в основі – це характерні ознаки цього килима. Якщо ви приїжджаєте в Іспарту навесні, ви можете поєднати відвідування музею з оглядом квітів. Обидва ці заняття – важлива частина історії міста, адже саме вони сприяли відродженню Іспарти на початку XX століття, і історія міста найкраще розуміється в місцях, де перетинаються ці два види діяльності. Для тих, хто приїжджає взимку, найкращий час для знайомства з традицією ручного ткацтва – це зимові місяці, коли ткалі працюють у селах.

Джерела:

Коментарі

0/1000

Напишіть перший коментар