Як будується столиця?

У 1923 році, коли Анкара була проголошена столицею, це було місто з населенням у тридся тисяч осіб, розташоване біля підніжжя фортеці. Протягом п'ятнадцяти років тут були збудовані бульвари, міністерства, вокзал, оперний театр, університет та посольства; місто перетворилося на втілення архітектурної програми держави. Сьогодні, прогулюючись від району Улус до району Кізілай, ви можете побачити два різні "мови" цієї програми, достатньо лише знати, куди дивитися.

Перша "мова" – це перша національна архітектура. Цей стиль, що виник в останні роки Османської імперії та був перенесений до Анкари в перші десять років існування Республіки, поєднує сельджуцькі та османські мотиви (гострі арки, кераміка, широкі бахроми, куполи) з сучасними громадськими будівлями. Найбільш виразні приклади цієї "мови" – будівля Другої палати парламенту, спроєктована Ведатом Теком (1924), та будівля Анкара Палас, завершена Кемаледдіном (1927), Етнографічний музей, спроєктований Аріфом Хікметом Коюноглу (1928), та будівля Турецького товариства (сучасний Музей живопису та скульптури, 1930), будівлі банку Ziraat та банку İş, спроєктовані італійцем Джуліо Монджері (1929). Усі вони знаходяться в пішій доступності одна від одної, і сьогодні в них розміщені музеї або громадські установи.

Друга "мова" – це модернізм 1930-х років. Молода республіка звернула свій погляд на Європу, зокрема на архітектуру. Німецькі та австрійські архітектори (Клеменс Хольцмайстер, Ернст Еглі, Бруно Таут, Поль Бонац) створили стиль, що характеризується простотою, функціональністю та монументальністю в будівлях міністерств, шкіл та інших громадських спорудах. Факультет мов та географії, спроєктований Таутом (1937), розташований у районі Сіххіє, будівлі міністерств та нова будівля парламенту, спроєктовані Хольцмайстером (початок будівництва у 1938 році), будівля, спроєктована Шевкі Балмумджу (1933), яка згодом була перетворена на оперний театр за проєктом Бонаца (1948), та вокзал Анкари, спроєктований Шекіпом Акаліном (1937) – це представники цієї епохи. Безликі фасади, довгі горизонтальні лінії та кам'яна обробка – ви помітите це всюди, якщо звернете увагу.

Щоб побачити обидва стилі разом, просто прогуляйтеся бульваром Ататюрка, який простягається від Улуса до Чанкая. З плином часу місто розвивалося з півночі на південь