Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити
Radar Türkiye

Місто Діярбакир, відоме своїм базальтом.

Людина, яка вперше приїжджає в Діярбакир, одразу помічає колір цього міста. Стіни, вежі, внутрішні двори караван-сараїв, фасади будинків і бруківка вулиць мають відтінок, що знаходиться між темно-сірим і чорним. Цей колір називається базальт.

Radar TürkiyeRadar Türkiye4 Kasım 2026
Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Місто Діярбакир, відоме своїм базальтом.

Перше, що помічає відвідувач, який вперше приїжджає в Діярбакир, – це колір міста. Стіни, вежі, внутрішні двори ханів, фасади будинків і бруківка вулиць мають відтінок, що знаходиться між темно-сірим і чорним. Цей колір називається базальт. У дослідженні, опублікованому в 2018 році Еміне Екінчі Дагтекін з факультету архітектури Університету Дідле, йдеться про те, що базальт домінує в усьому місті, і що традиційний вигляд міста, від стін до вузьких вулиць, від монументальних споруд до будинків з внутрішніми дворами, створений завдяки цьому каменю. У цій статті розповідається про те, звідки взявся цей камінь, як його обробляли і де, і як його можна побачити в місті сьогодні.

**Подарунок Карадага**

Камінь для Діярбакира не привозили здалеку; місто саме стоїть на ньому. Згідно з джерелами, на які посилається Дагтекін, базальтові лави, що знаходяться на південному заході міста, на горі Карадаг, мають товщину близько 80 метрів і поширюються на великій території. Вулканічні породи Карадага, які почали вивергатися близько 11 мільйонів років тому, утворюючи рівнинний плато, на якому і було побудовано Діярбакир. У тому ж дослідженні зазначено, що на крутому схилі, що знаходиться під стінами і звернений до річки Дідле, можна побачити тріщини, утворені охолодженням базальту, а камені, з яких були збудовані стіни, доставлялися з найкоротшої відстані. Вулканічне походження Карадага проявляється не лише в будівлях, але й у ґрунті. У сертифікаті реєстрації сорту рису "Карадаг", виданому TÜRKPATENT, йдеться про те, що ґрунт у цьому регіоні складається з продуктів вулканічних вивержень і вкритий дрібними каміннями. Таким чином, та ж гора визначила і стіни міста, і ґрунт навколишніх полів.

**Властивості базальту**

Згідно з інформацією, зібраною Дагтекін, базальт Діярбакира – це камінь темно-сірого та чорного кольорів, який не вбирає воду, дуже міцний і стійкий до впливу морозу, ударів і тертя. Камінь буває двох типів: пористий і непористий. У дослідженні, проведеному в 2017 році Ґюлін Паяслі Оґуз і Фатма Мерал Халіфеоґлу з Університету Дідле, йдеться про те, що майстри називають ці два типи "самка" і "самець" відповідно. Пористий "самка" легше обробляється, а непористий "самець" – міцніший, але складніший в обробці. Це Євлія Челебі також зазначав, що фортеця та будівлі були збудовані з чорного, твердого каменю, а місто називалося Кара Амид. Найбільш вражаюче місце, де можна побачити базальт у великих масштабах, – це стіни фортеці. Згідно з інформацією, наданою Управлінням культури та туризму провінції Діярбакир, фортеця Діярбакир складається з двох частин: внутрішньої та зовнішньої. Хоча різні джерела вказують різні дати будівництва стін, загалом вони вказують на середину 4-го століття. Загальна довжина стін становить близько 5200 метрів, а разом із внутрішньою фортецею – близько 5800 метрів. На зовнішніх стінах розташовано 82 вежі, а на внутрішній фортеці – 19. Згідно з тим же джерелом, висота веж і стін коливається від 8 до 22 метрів, а товщина – від 1,40 до 5 метрів. Найтовстіші вежі розташовані з північного та західного боків. У фортеці є чотири основні ворота: ворота Дагтепе ведуть на північ, ворота Урфа – на захід, ворота Мардін – на південь, а ворота Йені – на схід. Дагтекін пише, що використання базальту у будівництві стін було визначено як важлива особливість під час включення фортеці до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Згідно зі сторінкою, присвяченою провінційній адміністрації, стіни Діярбакира та сади Хевсель були включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2015 році.

**Як був оброблений камінь**

Базальт – дуже твердий камінь, і його обробка є складною. У роботі Дагтекіна зазначено, що історичні будівлі всередині фортеці були побудовані з використанням кладки від фундаменту до даху. Камінь оброблявся різними способами: від гладкої обробки до грубої, а також використовувалися необроблені камені, які укладалися в шаховому порядку. Камені часто укладалися так, щоб їх поверхні були рівними, а шви були дуже вузькими, щоб не було видно розчину. Одним із прикладів, який найкраще демонструє цю майстерність, є міст Дідле. Згідно з інформацією з порталу "Kültür Portalı", цей міст, також відомий як "міст з десяти арків", має довжину близько 180 метрів і ширину 7-8 метрів. У заповненні мосту використовувався вапняний розчин і необроблені камені, а в облицюванні – частково відрізані базальтові камені, укладені шаховим порядком. Згідно з написом на південній стороні мосту, він був побудований у період правління династії Мержаноглу в 1064-65 роках, але дослідники вважають, що цей напис є напи Ось переклад турецького тексту українською мовою:

У цих двох будівлях найкращий спосіб зрозуміти вплив чорно-білого візерунка – це зайти у внутрішній двір і уважно розглянути кам'яні смуги на стінах. "Cas" – це декоративний розчин, який використовувався для оздоблення каменю.

Оскільки твердість базальту ускладнювала різьблення, майстри з Діярбакира знайшли інший спосіб збагатити фасад. Згідно з дослідженням Паяслі Оґуз та Халіфеоґлу, для кладки стін використовувався розчин на основі вапна, до складу якого входили базальтовий порошок, уламки цегли, солома та сіль. Для створення ефекту швів використовувався спеціальний розчин, що містив яєчний білок, який називався "cas". Оздоблення, виконані за допомогою "cas", збагатили внутрішні двори. У каталозі Культурного порталу зазначено, що на всіх зовнішніх стінах маєтку Джеміль-паші є декоративні елементи "cas", а також, місцями, мотиви "дерева життя" та тюльпанів. Світлі візерунки на темному камені миттєво полегшують відчуття важкості базальту. Якщо ви зупинитесь у внутрішньому дворі та уважно подивитесь на стіни, ви зможете побачити, як ці візерунки обрамляють кам'яні шви. Двористі будинки та повсякденний вигляд базальту.

Базальт використовується не лише в монументальних спорудах, а й у житлових будинках. Згідно з даними Паяслі Оґуз та Халіфеоґлу, Рада з охорони культурної спадщини Діярбакира зареєструвала 446 традиційних будинків. Ці будинки мають закритий ззовні та орієнтований всередину простір. Навколо прямокутного внутрішнього двору розташовані кімнати, веранда, кухня та комори; підлога двору зазвичай викладена пористого базальту, а в центрі часто є басейн. Згідно з тим же дослідженням, приміщення навколо двору облаштовувалися відповідно до сезону. Через спекотні літні місяці кімнати в північному крилі мають високі стелі та великі вікна; це крило є найбагатшим фасадом будинку завдяки високим верандам. Основні несучі стіни будуються з базальту, а дах утворюється шаром землі, укладеним на соснові балки. У деяких будинках у підвалі є кімнати з басейнами, призначені для літнього відпочинку, які називаються "сердап". Сьогодні найкраще збережений приклад такого планування можна побачити в маєтку Джеміль-паші. Згідно з інформацією в каталозі Культурного порталу, маєток був побудований у 1887 році з обробленого базальту. У дослідженні, опублікованому в електронному журналі соціальних наук у 2022 році Почніть свою прогулянку біля стін у районі гори Даг Капи або Мардин Капи, звертаючи увагу на стіни різної товщини. Потім увійдіть всередину стін і огляньте внутрішній дворик хану Хасан-паші, де можна побачити чорно-біле оздоблення. У маєтку Джеміль-паші зверніть увагу на планування двору, декоративні елементи та пористі кам'яні плитки. Завершіть день, вийшовши через Мардин Капи та спустившись до мосту Дікле; ввечері базальт виглядає теплішим. Пам'ятайте, що камені дуже нагріваються влітку, тому найкраще відвідувати ці місця вранці або ввечері в теплу пору року. Не забудьте перевірити на офіційних сайтах дні та години роботи музеїв та маєтків.

Джерела:

Коментарі

0/1000

Напишіть перший коментар