Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити
Radar Türkiye

Вироби ручної роботи з міді, тканини "Кутну" та перламутру, а також інші ремесла з Анталії.

Прогулюючись історичними базарами Газіантепу, перше, що ви почуєте, – це звук молотка. У районі караван-сараїв, біля підніжжя фортеці, мідники все ще працюють за своїми прилавками.

Radar TürkiyeRadar Türkiye4 Kasım 2026
Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Вироби ручної роботи з міді, тканини "Кутну" та перламутру, а також інші ремесла з Анталії.

Під час прогулянки історичними базарами Газіантепу, перше, що ви почуєте, – це звук молотка. У районі караван-сараїв, біля підніжжя фортеці, мідні вироби все ще виготовляються вручну. У цьому ж місті виготовляють тканину "кутну" з шовку та бавовни, на поверхню горіхових скриньок вставляють перламутр, привезений з річки Тигр, а на білій тканині виконують вишивку "Антсеп". Цей текст розповідає про те, як виготовляються ці ремесла, як вони описані в офіційних документах і де їх можна побачити в місті. У ньому немає назв магазинів чи майстерень, але є інформація, яка допоможе вам знайти те, що ви шукаєте, на базарі. Офіційне визнання ремесел.

Ремесла Газіантепу захищені не лише традиціями, а й документами. Турецьке відомство з питань патентів і торгових марок зареєструвало "Газіантепське мідне ремесло" та "Газіантепське перламутрове ремесло" у 2012 році, а "тканину Антну" та "вишивку Антсеп" – у 2016 році. У 2026 році до списку було додано "Газіантепський керамічний посуд". Кожен документ містить детальний опис продукту, етапи виробництва та правила контролю. Ці документи є найнадійнішим джерелом інформації, щоб зрозуміти, з використанням якої техніки виготовлено виріб, який ви бачите на базарі. Мідний базар та район біля фортеці.

Муніципалітет Газіантепу описує Мідний базар як комплекс магазинів, де працює багато майстрів, що займаються різними ремеслами. Магазини з дерев'яними фасадами та вулиці, вимощені каменем, створюють атмосферу минулих епох. Точна дата будівництва магазинів невідома, але вважається, що вони були побудовані у 19 столітті. Одноповерхові магазини розташовані в районі караван-сараїв і мають аркові входи, що виходять на вулицю. У будівлях використовувався місцевий вид вапняку, відомий як "кеймих", який має гладку поверхню. На сайті "Культурний портал" зазначено, що базар був нагороджений премією "Найкращий проект культурного маршруту" від Асоціації історичних міст. На сайті також зазначено, що базар розташований у районі Бояджі та знаходиться в пішій доступності від центру міста. Як муніципалітет, так і портал підкреслюють, що мідна справа, яка дала назву базару, досі активно розвивається. Оскільки фортеця, торговий центр і базари знаходяться поблизу один від одного, цей район можна оглянути за одну прогулянку. Мідні вироби, виготовлені з одного шматка.

У документі, що підтверджує реєстрацію "Газіантепського мідного ре У Газіантепі в мідному ремеслі використовується сорок один основний мотив, які переважно є мотивами епохи Сельджуків та Османської імперії, а також зображення природи та власні розробки майстрів. У документі зазначено, що для того, щоб стати хорошим майстром обробки міді, потрібно від п'ятнадцяти до двадцяти років. У документі також описується процес обробки міді до виготовлення виробу. Злитки міді плавляться на прокатному стані, розливаються у форми, пропускаються через вали, щоб досягти потрібної товщини, а потім відпалюються в печі, щоб стати м'якшими. Мідні вироби, призначені для використання на кухні, покриваються оловом. Якщо потрібен вінтажний вигляд, виріб занурюється в розчин кислоти, обпалюється, полірується, а потім покривається оловом. У документі також зазначено, що вироби перевіряються принаймні двічі на рік, а комісія з перевірки складається з представників Торгово-промислової палати Газіантепу та Об'єднання ремісничих асоціацій Газіантепу.

"Волошкове" оздоблення на горіху

Згідно з документом про газіантепське ремесло оздоблення перламутром, перламутр або слонова кістка наносяться на горіх, липу та, рідше, на горіх грецький за допомогою спеціальних сталевих олівців. Робота збагачується срібними або латунними нитками за допомогою техніки "філгрань". У документі зазначено, що перламутр отримують з прісноводних мушлевих раковин, що живуть у річках, струмках і озерах, і що найкраще використовувати мушлі з річки Тигр. Крім срібних, мідних і латунних ниток, використовується також "атпако" нитка. У Газіантепі ремесло оздоблення перламутром зазвичай передається від батька до сина. Виробництво починається з підготовки деревини. Горіх і липа повинні бути висушеними не менше двох років, без тріщин і дефектів. На деревині наноситься малюнок, вирізаються канавки, і розпечені нитки забиваються в ці канавки молотком. Потім вирізаються місця для перламутру; мушля розбивається спеціальним інструментом під назвою "келтепен", а потім формується за допомогою кам'яних інструментів. Шматочки приклеюються один до одного за допомогою йогуртового клею та пасти, виготовленої з тирси горіха, і висушуються не менше одного дня. У документі виділено три техніки: вставлення, покриття та пастування. Вироби поділяються на чотири основні групи залежно від малюнка та стилю, і в Газіантепі переважають "стамбульський" та "шамський" стилі. У "шамському" стилі лише одна сторона товстого, білого Стародавні тканини, які раніше виготовлялися на дерев'яних ткацьких верстатах з використанням бамбукових паличок, сьогодні виробляються на верстатах з використанням армурованої та жакардової техніки. Після ткання тканину пропускають через спеціальний валик; коли вона волога і складена, на її поверхні утворюються хвилясті візерунки. У документі підкреслюється, що унікальний спосіб ткання, в'язання та фарбування тканини "kutnu" є технікою, що передається від батька до сина, і вимагає майстерності, накопиченої протягом багатьох років. Тканина "kutnu" використовується у традиційному одязі, костюмах для народних танців, жилетах, хустках, сумках та оббивці. "Antep işi" – це вид вишивки, який, згідно з документом, виконується місцевим населенням у регіоні Газіантеп. Традиційна "Antep işi" виконується білими, жовтими та кремовими нитками на білій або кремовій тканині, а кольорова "Antep işi" – різнокольоровими нитками. Відмінність від інших видів вишивки полягає в тому, що спочатку з тканини витягуються нитки, а потім залишки ниток обмотуються різними техніками вишивання, щоб створити візерунок. У документі зазначено, що "Antep işi" неможливо розібрати, і що візерунок часто створюється шляхом безпосереднього витягування ниток з тканини, а не шляхом малювання. Раніше для основи використовувалися тканини "patiska", "poplin" та "kahke", а сьогодні, крім льону та шовку, використовується і "kutnu". У техніці "file işi" з тканини через рівні проміжки витягуються нитки, створюючи маленькі квадратні отвори, а потім на цю сітку наноситься візерунок за допомогою техніки вишивання "mercimek ajuru". Краї часто обробляються мереживом; у документі зазначено, що в цих мереживах часто використовуються візерунки "dut yaprağı" (листя мушмульти), "metelik" (монета) та "yarım metelik" (половина монети).

"Bayazhan" – вітрина ремесел.

Щоб побачити різні ремесла в одному місці, варто відвідати музей міста Газіантеп "Bayazhan", розташований у центрі міста. Згідно з інформацією на сайті муніципалітету, цей комплекс був побудований у 1909 році торговцем тютюном Баязом Ахметом Ефенді, а у 2009 році був відкритий як міський музей. У музеї місцеві ремесла, такі як тканина "kutnu", різьблення по слоновій кістці та мідь, представлені у тематичних розділах за допомогою манекенів. Тут також є макети важливих архітектурних споруд міста. Перед відвідуванням перевірте актуальний графік роботи музею на офіційному сайті муніципалітету.

На що зверта Джерела:

Коментарі

0/1000

Напишіть перший коментар