Анкарський камінь: рожевий андезит столиці.
Погляньте на камінь Анкари, погляньте в очі мої. Перший рядок пісні з ніжністю з'єднує камінь міста з моїми очима, і це не випадковість.
Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Камінь Анкари: погляньте на його текстуру, погляньте в мої очі. Перший рядок пісні з любов'ю з'єднує камінь міста, і це не випадковість. Камінь Анкари дійсно існує; його називають андєзитом, він має рожевий відтінок, щільну та тверду структуру. Від стін фортеці до фасаду залізничного вокзалу Анкари, від рельєфів у парку Гювен до стін університетських корпусів – найстійкіші споруди міста збудовані з цього каменю. Цей текст розповідає про вулканічне походження каменю Анкари мільйони років тому, про його родовища, про роль, яку він відіграв у роки заснування столиці, і про те, де його можна побачити в місті сьогодні. Що таке андєзит?
Андєзит – це вулканічна порода, що утворюється в результаті охолодження магми, що піднімається з глибин земної кори. Геологи визначають його як проміжний тип між базальтом і риолітом; вміст діоксиду кремнію коливається від 57 до 63 відсотків. Його основний мінерал – плагіоклазний польовик, а також присутні піроксен і горнблен. Його порфірична текстура, тобто наявність великих кристалів у дрібнозернистій основі, надає каменю характерний плямистий вигляд. Назва походить від Андських гір у Південній Америці; цей термін вперше використовував німецький геолог Леопольд фон Бух у 1826 році. Андєзит є одним із найпоширеніших типів порід у зонах, де морське дно занурюється під материк, і на островних дугах. Людство використовує його як будівельний матеріал протягом тисячоліть; такі пам'ятки, як Боробудур у Джаві та Саксайуаман у Перу, збудовані з андєзиту. Камінь Анкари також є частиною цієї великої родини. Стародавні вулкани під Анкарою
Навколо Анкари знаходяться вулканічні породи, що належать до широкого часового проміжку, від пізнього крейдяного періоду до пліоцену. Найпоширенішими та найбільш виразними є вулканіти Кізілчамам або Галатійського віку, що належать до раннього неогену; базальтові стовпці та викопний ліс у геопарку Кізілчамам і Чамлідере є свідченням цієї вулканічної активності. Породу, що використовується як "камінь Анкари", представляє собою іншу групу. Згідно з дослідженням Нізаметтіна Казанчі та Алпера Гюрбюза, опублікованим у "Турецькому геологічному бюлетені", ці вулканіти виходять на поверхню окремими ділянками між містами Ґьолбаші, Бала та Елмадаґ. Вони не є частиною великої вулканічної системи, а Камінь твердий і щільно структурований, при цьому відносно легко обробляється; він не пористий, тому не вбирає воду і, відповідно, стійкий до заморозків і зношування. У вологому стані він набуває блиску. Ці властивості робили його популярним матеріалом для облицювання та оздоблення протягом століть. Зверніть увагу, як після дощу тротуар або фасад в районі Улус набувають насиченого рожевого кольору; це найкращий прояв краси цього каменю. Де розташовані кар'єри?
Незважаючи на назву, місцезнаходження типового родовища анкарського каменю, тобто місця, де видобуваються найкращі зразки, знаходиться в районі Ґьолбаші. Той самий рожевий андезит також видобувається в районах Чанкри, Аф'йон та Ушак, але назва залишилася за Анкарою. Хоча на карті цей камінь виглядає поширеним, його запаси обмежені, оскільки не скрізь можна видобувати блоки з кар'єрів; близькість до центру міста, приватна власність, ліси та заповідні зони ускладнюють відкриття нових кар'єрів. Історичні кар'єри розташовані всередині міста. У дослідженні, опублікованому в журналі "Ankara Araştırmaları", Ким Деніз та Юсуф Каган Кадіоглу порівняли камені, з яких побудовані стіни Анкарської фортеці, з мінералогічної та геохімічної точок зору, і виявили найбільшу схожість у семи старих кар'єрах на пагорбі Єнідоган. Тобто, стіни фортеці були збудовані з рожевого андезиту, видобутого з пагорба, що знаходиться поруч. Ця інформація важлива не лише для любителів історії, але й для реставрації; використання каменю з того ж джерела під час ремонту допомагає зберегти цілісність конструкції. Від фортеці до Риму: довга пам'ять каменю
Стіни Анкарської фортеці збудовані з рожевого андезиту, що має порфіроафанітову структуру; між рядами каменю іноді зустрічаються ряди цегли та вапняку. Точна дата побудови фортеці невідома, але вважається, що вона існувала ще за часів, коли галли оселилися в Анкарі. У VIII і IX століттях, коли місто зазнавало набігів, стіни були терміново відновлені, і при цьому в стіни були вбудовані мармурові блоки, колони та водостічні жолоба від римських споруд, що знаходилися в руїнах. Сьогодні, прогулюючись внутрішнім двором фортеці, ви можете побачити білі мармурові фрагменти між рядами рожевого андезиту, а іноді навіть перевернуті написи; камінь уособлює всі шари історії міста в одній стіні. У стінах Римських лазень використовувалася чергування рядів каменю та цегли. Перера Як зазначено Казанчі та Гюрбюз, факультети мовознавства, історії та географії, юридичний факультет, сільськогосподарський факультет, а також будівлі "Зіраат Банка" та Центрального банку були побудовані з використанням анкарського каменю і досі зберігають свою велич. Будівля Другої Ради, спроектована Ведатом Теком у 1923 році та виконана з обробленого каменю, тобто сучасний Музей Республіки, є одним з перших зразків того часу. Фундамент залізничного вокзалу Анкари, спроектованого Шекіпом Акаліном, було закладено 3 листопада 1935 року, а будівля була відкрита 30 жовтня 1937 року; бетонний каркас зовні повністю облицьовано анкарським каменем. Пам'ятник "Güvenlik Anıtı" у районі Kızılay був створений у 1935 році австрійськими скульпторами Антоном Ханаком і Йозефом Тораком; шестиметрові бронзові фігури, розташовані на 37-метровій основі, оточені барельєфами з андентиту, що зображують турецьких поліцейських, жандармерію, інтелігенцію та селян. Історія каменю, використаного в комплексі Аніткабір, – це окрема тема. У період з 1944 по 1953 рік, згідно з проєктами Еміна Оната та Орхана Арди, журі висловило побажання, щоб облицювальний камінь мав світліший відтінок, ніж земля. Тому зовнішні стіни почесного залу, барельєфи, що зображують перемогу, та колони, що оточують церемонійну площу, були облицьовані жовтим травертином з Ескіпазар, статуї левів – травертином з Кайсері Пінарбаші, церемонійну зону та сходи – білим травертином з Хаймана, а внутрішні стіни веж – травертином з Малікоє. Як пишуть експерти з гірничої промисловості та нафтової галузі в журналі "Aurum", у перші роки існування республіки в державних будівлях столиці використовувався анкарський андентит, а будівництво Аніткабіру стало переломним моментом для турецької галузі обробки природного каменю; було відкрито нові кар'єри, вирощувалися майстри. Хайдар Топал також відносить Аніткабір до споруд, збудованих з використанням андентиту, але важливо пам'ятати, що основним каменем, використаним у цьому комплексі, є травертин. Побачити ці два камені поруч дозволяє краще зрозуміти, наскільки анкарський андентит є унікальним для цього регіону.
Де можна побачити анкарський камінь?
Щоб побачити анкарський камінь, не обов'язково відвідувати музей; саме місто є музеєм під відкритим небом. Почніть свою прогулянку від Кале. Зверніть увагу на білі марму Камінь як геологічна спадщина
Казанчі та Гюрбюз відносять анкарський камінь до числа природних каменів Туреччини, що мають геологічну цінність, разом з ахлатським, невшегірським та сілльським каменем. На їхню думку, культурна цінність будівельного матеріалу проявляється не лише в будівлях, але й у кар'єрах, звідки він видобувається; тому вони пропонують захищати старі кар'єри як природні та культурні об'єкти, а також використовувати оригінальний матеріал під час реставрації. Проєкт, який простежує походження анкарського каменю від Анкарської фортеці до пагорба Єнідоган, був створений саме з цієї потреби. Найкращий спосіб познайомитися з містом – це подивитися на його камінь. Анкарський камінь – рожевий, твердий і стійкий; він зберігає пам'ять про лаву, яка охолола п'ятнадцять мільйонів років тому, про галатські стіни, римські лазні та будівлю залізничного вокзалу часів Республіки. Наступного разу, коли ви опираєтесь на стіну в районі Улус, пам'ятайте, що вона насправді складається з вулканічного каменю.
Джерела:
- Kazancı, N. ve Gürbüz, A., Jeolojik Miras Nitelikli Türkiye Doğal Taşları, Türkiye Jeoloji Bülteni 57(1), 2014, https://dergipark.org.tr/tr/download/article-file/284585
- Deniz, K. ve Kadıoğlu, Y. K., Ankara Kalesi Sur Yapı Taşlarının Kökeni, Ankara Araştırmaları Dergisi 10(2), 2022, https://ankaradergisi.org/eng/jvi.aspx?look4=&pdir=jas&plng=eng&un=JAS-65807
- Demir, B. G., Özdoğan, A. K. ve Akbulut, A., Türkiye'deki Travertenlerin Tarih, Turizm, Madencilik ve Doğal Taş İhracatı Açısından Değerlendirilmesi, Aurum Mühendislik Sistemleri ve Mimarlık Dergisi 7(2), 2023, https://dergipark.org.tr/tr/download/article-file/3533411
- Hürriyet, Ankara'nın taşına bak (інтерв'ю з архітектором Хайдаром Топалом), https://www.hurriyet.com.tr/yerel-haberler/ankara/ankaranin-tasina-bak-40030322
- Vikipedi, Ankara taşı, https://tr.wikipedia.org/wiki/Ankara_ta%C5%9F%C4%B1
- Wikipedia, Andesite, https://en.wikipedia.org/wiki/Andesite
- Vikipedi, Ankara Garı, https://tr.wikipedia.org/wiki/Ankara_Gar%C4%B1
- Vikipedi, Güvenlik Anıtı, https://tr.wikipedia.org/wiki/G
Коментарі
Напишіть перший коментар
